21 серпня, близько пів на четверту дня, хлопець, який йшов вулицею, побачив, що в густій траві хтось лежить. Придивившись, перехожий побачив, що в лежачого чоловіка на грудях і шиї багровіють множинні поранення. Прибулі медики констатували смерть невідомого від нанесених ран і відразу ж сповістили про це до міліції.

На місце події негайно виїхала слідчо-оперативна група Ленінського райвідділу внутрішніх справ і судово-медичний експерт. Особистість загиблого встановили швидко – ним виявився чоловік на ім’я Анатолій*. Співробітникам міліції він був добре відомий. Усього тиждень тому цей 35-річний чоловік повернувся з місць позбавлення волі. За цей час встигнув влаштуватися на роботу вантажником на один з ринків обласного центру. Зароблених грошей, мабуть, вистачало, тому що в перервах між роботою й відпочинком він регулярно відзначав своє звільнення гучними гулянками. Однак жорстокість, з якою невідомий розправився з Анатолієм, дивувала навіть досвідчених оперативників. Шістнадцять (!) ножових поранень нарахували експерти на тілі. Хто й за що вбив чоловіка – залишалося невідомим.

За справу взялися кращі співробітники Ленінського райвідділу міліції – дільничні інспектори, оперативники, слідчі, експерти. Ситуація ускладнювалася тим, що відбулася ця НП напередодні святкування Дня незалежності України. Основні сили міліції були задіяні на забезпечення охорони громадського порядку під час проведення всіх святкових заходів. До того ж, багато луганчан виїхали на вихідні з міста. І тим, кому випало розкривати й розслідувати це вбивство, довелося нелегко. Після закінчення несення служби з охорони громадського порядку хлопці, трохи передихнувши, взялися за пошуки злочинця.

Місце, де було виявлено труп, є улюбленим для тих, хто любить вживати «з горла». Місцеві аматори «перекинути по чарці», частенько збираються тут, ховаючись від уваги мешканців або випадкових перехожих за кущами й високою травою. Гора сміття з порожніх пляшок, пластикового посуду, обривків целофанових пакетів, брудних ганчірок і паперу абсолютно не бентежили місцевих цінителів алкогольних напоїв промислового й домашнього виготовлення.

Місце події фахівці оглядали буквально по міліметру, виявляючи чисельні сліди «пікніків». Експерти встановили всіх осіб, чиї сліди залишилися на посуді. Але, як визначити, хто з них міг вчинити злочин або стати свідком події? Практично цілодобово міліціонери вели пошук зловмисника. Свідків, на жаль, не виявилося. Сумно, але більшість наших співгромадян намагаються не втручатися в чужі конфлікти. Такий вже менталітет – «моя хата з краю». Тим більше, якщо це ще стосується тих, хто випав з числа «нормальних» громадян.

Перевірялися різні версії – від сварки між «товаришами по пляшці» до помсти мешканця одного з прилеглих будинків. Досліджуючи характер поранень, експерти висловили припущення, що вбивцею може виявитися жінка. Скільки людей було опитано співробітниками міліції, скільки перевірено тих, хто залишив свої сліди на місці постійної пиятики – не порахувати. Але саме скрупульозність, копіткість і професіоналізм правоохоронців принесли результати – вже 25 серпня група Ленінського райвідділу міліції в складі оперативників карного розшуку Ільдара Уразгільдєєва, Олексія Маслова, Андрія Непрана, Руслана Нетудихати, дільничного інспектора Павла Черниша й співробітника КМСД Михайла Марушко затримала підозрюваного у вбивстві. Ним виявилася… 33-річна Ліза, давня знайома Анатолія.

Вона дійсно давно його знає. Шістнадцять років тому вони були співмешканцями, однак дитину від нього Ліза не захотіла залишати та зробила аборт. Тоді Анатолій, побивши подругу життя, розірвав з нею стосунки. Але вибачити Лізу не зміг. Потім їхні шляхи розійшлися – Анатолій вчергове відправився за ґрати, а Ліза продовжувала жити своїм звичним життям. Працювала прибиральницею та одинадцять років тому, але вже від іншого чоловіка, народила дочку. Однак, виховуючи дівчинку, не забувала частенько випивати. Втім, алкоголічкою вона себе не вважає: «Випиваю кілька разів на тиждень – пиво, горілку, самогон», – так пояснює жінка своє ставлення до алкоголю. Зі своїм «колишнім» вона більше не бачилася. А того дня Ліза зустріла Анатолія випадково. Вийшовши на вулицю, щоб «стрельнути» сигарету, зайшла на місце постійного збору місцевої братії. У цей час там «відпочивали» троє чоловіків – серед них і вже відомий Анатолій. Чоловіки, як то кажуть, «зметикували на трьох». Ліза попросила в них сигарету. Гостинні товариші не тільки почастували даму, але й запропонували їй підтримати компанію. Та, звичайно ж, не відмовилася.

Коли закінчилася горілка, докупили ще «вогненної води». Взагалі-то, традиційне проводження часу для тих, хто зловживає алкоголем. Випивали весело, з жартами. Але, як відомо, до добра горілка не доводить. І даний випадок не став виключенням. Не встигли друзі розпити чергову пляшку, як Анатолій, очевидно під впливом алкогольних парів, замислився про своє життя. А потім став корити Лізу. «От, тобі добре – і родина в тебе, і живеш у квартирі. А мене мати додому не пускає, і дитину мою ти вбила» – почав він дорікати свою колишню співмешканку. І, видно, для більшої переконливості в тому, що образа гризе його дотепер, з усього розмаху наніс їй ляпас. А потім, простягнувши руку до чергової чарки, щоб залити горе, раптом виявив, що горілка закінчилася. «Ходімо, візьмемо ще» – запропонував він колишній «подрузі». Та, вирішивши, що на людях Анатолій битися не буде, погодилася. Думка про те, що краще б взагалі піти якнайдалі від буйного «залицяльника» навіть не прийшла їй у голову – адже на коні стояла можливість напитися. Збори до магазину були недовгими – Анатолій сказав, щоб Ліза взяла сумку, яку він приніс з собою – в руках нести пляшки не дуже зручно. І вони пішли, залишивши Митяя й «Лисого» вдвох.

Надії Єлизавети не виправдалися – по дорозі в магазин Анатолій знов взявся дорікати жінці за всі його біди.

- Ти вбила мою дитину, – говорив він, - а тепер ти живеш у квартирі, а я - на вулиці! Краще б я тебе ще тоді прибив – усе більше розлючувався він.

І, не витримавши нервової напруги, знову вдарив Лізу. Та ж, у повній відповідності з постулатом «Вдарять тебе по правій щоці – підстав ліву», промовчала. Але така покірність не заспокоїла чоловіка. Він завдав нового удару – у живіт жінки. Від болю та зігнулася, і тут побачила, що в сумці, яку вона тримала в руках, лежить ніж, яким компанія кілька хвилин тому різала яблука на закуску. Схопивши ніж, вона замахнулася на колишнього коханця. Тонке лезо увійшло в груди чоловіка біля серця. Він навіть не відразу зрозумів, що трапилося. Спроба відбити новий удар Анатолію не вдалася. Стікаючи кров'ю, ледве тримаючись на ногах, він відійшов від розлютованої жінки, але та не зупинилася – підійшла до нього й знову стала бити ножем. У груди, у спину, у шию…

Коли Анатолій перестав подавати ознаки життя, Ліза спокійно пішла додому. Переодягшись, жінка зібрала в пакет свої закривавлені речі, сумку небіжчика і винесла все це на смітник. А потім, втомившись від подій дня, лягла спати. Про ніж – знаряддя злочину – Єлизавета через неуважність забула.

Наказом начальника УМВС України в Луганській області за розкриття вбивства співробітники Ленінського райвідділу міліції були відзначені різними заохоченнями.

А для Лізи наступає новий період у житті. Період, відзначений судимістю за скоєння особливо тяжкого злочину.

Зараз затримана не заперечує своєї провини. Але намагається знайти собі виправдання: «Я не хотіла його вбивати. Якби мене хтось зупинив в той момент – нічого б такого не було». А хто мав їй завадити? Можливо, якби вона згадала про те, що вдома на неї чекає дочка, нічого б і не сталося?

І от тепер, відповідати їй доведеться за всією суворістю Закону. Від семи до п'ятнадцяти років позбавлення волі – таке покарання передбачає санкція статті 115 Кримінального кодексу України. І назва цієї статті повністю пояснює дії Єлизавети – «Навмисне вбивство».

_______________________

* Імена змінені

Андрій Пасічник,

СЗГ ЛМУ УМВС України в Луганській області