Місія сучасного слідчого – доводити своєю повсякденною діяльністю суспільству просту істину: людина (незалежно від її соціального статусу або майнового стану), яка переступила межу закону, неодмінно понесе заслужене покарання.

Наш співрозмовник – заступник начальника Головного Управління МВС України в Луганській області полковник міліції Валерій Трофименко.

 «Керівництвом слідчого управління ГУМВС України в Луганській області й підрозділами нашої служби на місцях, - розповідає Валерій Миколайович, - робиться все, щоб поліпшити якість роботи з розслідування злочинів. В 2009 році було успішно закінчене провадження по 12192 кримінальних справах, що на 161 більше, ніж торік, при цьому до суду направлено 11472 справи, що також на 174 більше торішнього показника. До кримінальної відповідальності з початку року притягнуто більше тисячі осіб, з яких заарештовано майже триста, що суттєво перевищує аналогічну торішню статистику. Поряд з цим, нами було завершене розслідування по 583 кримінальних справах по злочинах минулих років, що майже на сотню більше, ніж за аналогічний період 2008 року. Під час розслідування кримінальних справ задокументовано матеріальний збиток на суму понад п'ять мільйонів гривень. Під час проведення слідчих дій було докладено максимум зусиль, щоб відшкодування збитку по кримінальних справах становило 100%.

Які кримінальні справи, що були успішно розслідувані й пройшли по суду, Вам запам'яталися?

Звичайно ж, великий резонанс в регіоні викликав розбійний напад на залу гральних автоматів «Невада» в місті Ровеньки. Даний злочин був розкритий детективами й згодом розслідування кримінальної справи було доведено до логічного завершення нашими слідчими. Факт винесення справедливого вироку відносно бандитів, що пролунав у залі суду, в черговий раз з нашою допомогою затвердив істину про неминучість покарання. А до цього слідчим довелося чимало потрудитися, щоб доказова база була потужною й переконливою для правосуддя. Зокрема, було встановлено, що зловмисники для здійснення злочинного наміру використовували транспортний засіб, пневматичну зброю, маски, рукавички, візок і електричну пилку для розрізування металу. Увесь цей «арсенал» був залучений до кримінальної справи в якості речових доказів. Бандити діяли цинічно й зухвало: вони зненацька увірвалися в масках у приміщення «Невади» і, погрожуючи зброєю, змусили всіх відвідувачів лягти на підлогу обличчям донизу. Після цього вони викрали з кабінету директора цього закладу металевий сейф з грішми. Заволодівши «здобутком» (це 112680 гривень) грабіжники зникли з місця злочину. Зусиллями оперативників члени організованої злочинної групи через певний час були знешкоджені. Однак через відсутність прямих доказів під час розслідування кримінальної справи виникли труднощі у доведенні провини членів даної банди. Про їхню причетність до злочину свідчили лише побічні докази: мова йшла про свідчення людей, які бачили грабіжників в день скоєння злочину, а також чули, про що ті домовлялися один з одним. Таких фактів нам удалося зібрати досить багато, і першим їхнього «тиску» не витримав ватажок, який і зізнався у всьому. У своїх свідченнях він розповів, хто й що робив під час розбійний нападу, як згодом розпорядилися викраденим. За допомогою електропилки-«болгарки» був відчинений сейф і пачки грошей вмить стали здобутком бандитів. Останки залізного ящика були втоплені в різних місцях ставка, поблизу Ровеньківського ремонтно-механічного заводу. Для пошуків затопленого сейфа нам довелося задіяти водолазів МНС, які протягом двох тижнів досліджували дно водоймища. Зрозуміло, пошуки були б більш ефективними з використанням металошукачів, однак сильна «засміченість» дна різними металевими предметами робила таку роботу безрезультатною. Отже, знайти головний доказ на дні водоймища протягом певного часу не виходило.

Незабаром детективи по своїх каналах дізналися про наступне: через деякий час після розбійного нападу місцеві бурлаки знайшли в районі згаданого заводу сейф без дверцят і здали його на металобрухт. Ми прекрасно розуміли, що шанси відшукати важливий речовий доказ рівнявся майже нулю. У цій ситуації єдина надія була на водолазів, яким рано чи пізно все-таки вдасться знайти металеві дверцята. І от через деякий час співробітники МНС відрапортували про завершення пошуків, в результаті яких були виявлені на дні водойми ті самі дверцята з закритим замком. Тепер залишилося їх лише ідентифікувати. Надалі розслідування відбувалося у звичайному режимі: очні ставки, відтворення обстановки й обставин події, додаткові допити, під час яких лише ватажок банди визнавав свою провину, а двоє його подільників продовжували «героїчно» мовчати. Разом з тим, було зібрано достатньо доказів, які дозволили пред'явити їм остаточне звинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України з застосуванням кваліфікуючої ознаки «скоєння злочину в складі організованої групи». Після затвердження обвинувального висновку прокуратурою Луганської області кримінальна справа була направлена для розгляду по суті в Ровеньківський міський суд Луганської області. Згідно вироку суду від 27.10.2006 кваліфікуюча ознака «скоєння злочину в складі організованої групи» знайшла своє підтвердження, ватажок був засуджений до позбавлення волі на строк 9 років, інші двоє одержали, відповідно, 8 і 4 роки.

За кожною кримінальною справою, крім певних фактів порушення закону, завжди має місце «ерозія» моралі, цинічне попрання норм людської моральності, замах на гуманізм. Гірко усвідомлювати, що в гонитві за прибутком деякі наші співгромадяни готові продати навіть такі небезпечні предмети, які можуть потенційно стати причиною загибелі сотень людей. Так, попереднім слідством по одній з кримінальних справ було встановлено, що деякий громадянин, не маючи відповідного дозволу, незаконно придбав два переносних ЗРК - зенітно-ракетних комплекси «Стріла». Смертоносну зброю «агресор» незаконно зберігав у себе за місцем мешкання в селищі Чорнухіне Перевальського району. Згодом він і двоє його приятелів намагалися продати своє майно «вигідному покупцеві», однак при укладанні угоди догодили в «пастку» оперативників. За скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, вироком Перевальського районного суду всі троє «підприємливі» чоловіки були засуджені до різних строків позбавлення волі.

Так у чому ж, на Ваш погляд, полягає основне завдання сучасного слідства?

В першу чергу, це вчасно (у рамках, відведених Кримінально-процесуальним кодексом) зібрати докази вини людини, якій інкримінується злочин. Надалі їхня якість пройде, як то кажуть, випробування на міць у суді. Якщо ж передані до суду матеріали будуть не переконливими, це дозволить обвинувачуваному «вийти сухим з води». Саме тому в основі доказової бази по кримінальних справах, які ми розслідуємо, повинні бути скрупульозно зібрані й задокументовані всі без винятку обставини того чи іншого злочину.

У розслідуваних кримінальних справах часто фігурують фальшиві грошові знаки, фінансові документи й договори, під якими «красуються» липові підписи. І кожний такий речовий доказ повинен бути підкріплений відповідним висновком експертів, для яких злочинці не втомлюються готувати все нові й нові «сюрпризи». Іноді, щоб відвести від себе підозру, вони підкидають слідству липові «докази», намагаючись направити хід розслідування по неправильному сліду. І тільки результати скрупульозного дослідження тих чи інших доказів допомагають «Шерлокам Холмсам» у міліцейських погонах з'ясувати їхнє дійсне походження. Але ж помилитися не можна: часом невидима мікрочасточка, виявлена під мікроскопом, може вирішити долю людини…

Як Ви ставитеся до фемінізації слідства?

У деяких слідчих підрозділах на місцях представниць прекрасної статі майже 50%. За зізнанням колег-чоловіків, вони відрізняються скрупульозністю й посидючістю, а вже в сумлінному ставленні до службових обов'язків їм точно немає рівних. З досвіду я знаю, що жінці-слідчому набагато простіше, ніж колезі-чоловіку, проводити допити, наприклад, з потерпілими, які стали жертвами сексуальних злочинів. З неповнолітніми «підопічними» ним також простіше знайти спільну мову й одержати потрібні свідчення. Особливо теплі слова подяки за багаторічну й сумлінну працю мені хотілося б адресувати підполковникам міліції Озеровій Наталії Володимирівні, Андрущенко Валентині Іванівні й багатьом іншим жінкам-слідчим органів внутрішніх справ Луганщини, які завжди на найвищому професійному рівні виконують свої службові обов'язки й неодмінно є прикладом для інших співробітників.

А від чого, по-Вашому, залежить якість роботи слідчого?

Багато в чому, в першу чергу, від таких людських якостей, як принциповість, чесність і сумлінність. Немаловажну роль у нашій справі відіграють також уміння тримати постійно руку на пульсі – добре орієнтуватися в динамічно мінливому законодавстві. Іншими словами, результат у роботі слідчого - у прямо пропорційній залежності від його особистісних і ділових якостей. А ще «секрет» успішної діяльності людей нашої професії напряму залежить від того, наскільки вчасно і якісно виконуються ті завдання, які ставляться керівництвом слідчого управління. У цьому змісті наша робота чимсь нагадує «конвеєр». Якщо сьогодні, припустимо, слідчий щось не зробив, полінувався, скажемо так, і переніс вирішення того чи іншого питання на завтра, то часто трапляється так, що наступного дня перед ним керівництвом ставиться нове термінове завдання. Як бути в цій ситуації? Розділитися навпіл? От і виходить, що завдання, що залишилося невиконаним, зависає баластом, створюючи нервозність і напруженість у роботі. Висновок: усе треба робити швидко й вчасно.

Відділ зв'язків із громадськістю

ГУМВС України в Луганській області